Словник

Природне право

Приватне право

Публічне право

імперативні норми

право народів, переґринське право

особистий закон фізичної особи

Автономія (грец. αυτος – сам і грец. νομος – закон) – право на самоврядування у визначених межах, надане законом (конституцією) частині державної території. Автономна територіальна одиниця самостійно вирішує питання, віднесені до її компетенції центральною владою.

Автономія волі - принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин

Агреман (від фр. agrement – згода) – згода приймаючої держави на призначення певної особи в якості глави дипломатичного представництва акредитуючої держави.

Анексія (лат. annexio – приєднання) – насильницьке приєднання державою території іншої держави.

Апартеїд (на Африк. мові Apartheid – роздільне проживання) – міжнародний злочин, направлений проти людства, політика расової сегрегації, дискримінації та гноблення, яка проводилася урядом ПАР щодо корінного африканського та іншого неєвропейського населення до початку 90-х рр. ХХ ст.

Асамблея – 1) державний або керівний орган будь-якої міжнародної організації (наприклад Генеральна Асамблея ООН); 2) збори тієї чи іншої державної або міжнародної установи, прихильників певного громадського руху.

Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення) – процес поглинання одного етносу іншим

Аташе (фр. attaché – прикріплений) – ранг співробітника дипломатичного представництва та відомства закордонних справ або особа, що відає певними питаннями у дипломатичній місії

Біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Відсилання до права третьої держави - відсилання колізійної норми права іноземної держави, визначеної відповідно до цього закону, до права третьої держави.

Вірча грамота (лат. litterae credentiales) – документ, за допомогою якого здійснюється акредитація дипломатичного представника. Засвідчує показний (дипломатичний) характер місії і особи дипломатичного представника

Гоноріс кауза (лат. honoris causa – заради шани) – за заслуги, почесне звання, почесна посада.

Дезавуювання (фр. désavouer – незгода) – спростування дій свого дипломатичного представника або іншої офіційно уповноваженої особи урядом чи іншим компетентним органом держави.

Делімітація кордонів (лат. delimitatio – встановлення меж) – договірне встановлення лінії державного кордону, що здійснюється за картами, як правило, великомасштабними, із детальним зображенням на них рельєфу, гідрографії, населених об’єктів.

Демаркація кордонів (лат. demarcatio – розмежування) – визначення та позначення ліній державного кордону на місцевості відповідно до договорів про делімітацію кордону та доданих до них карт і описів

Денонсація міжнародного договору (фр. denoncer – розривати) – засіб припинення дії двостороннього міжнародного договору або виходу із багатостороннього міжнародного договору в порядку та строки, обумовлені в такому договорі.

Депозитарій (від лат. depositarium – сховище) – хранитель оригінального тексту багатостороннього міжнародного договору та всіх документів, що до нього належать (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про денонсацію та інше).

Депортація (лат. deportatio – вигнання, висилка) – примусова міграція, виселення

Джентльменська угода (gentleman agreement) – усна дипломатична угода без будь-яких письмових доказів.

Діаспора (від грецьк. διασπορά – розсіяння) – розселення значної частини народу поза межами своєї країни чи етнічної території.

Екстериторіальність – повний імунітет, тобто звільнення від юрисдикції будь-якої держави на тій підставі, що відповідна особа (або установа) вважається начебто такою, що знаходиться на території держави, громадянство (або національність, якщо мова йде не про фізичних осіб) якої вона має.

Екстрадиція (фр. extradition від лат. ех – з, поза + traditio – передача) – передача злочинців державою, на території якої він знаходиться, іншій державі на вимогу останньої з метою притягти злочинця до кримінальної відповідальності або виконання вироку, що набрав чинності.

Еміграція (лат. emigratio – виселення, переселення) – виїзд за межі країни на постійне проживання.

Етнонім – самоназва мовної спільності людей, яка визнається кожним її представником.

Етнос (від грец. ethnos – народ, група, плем'я) – це усталена спільність людей, що історично склалася на певній території та позначена спільністю мови, культури, побуту, психічного складу, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованій у самоназві.

Зворотне відсилання - повторне відсилання колізійної норми права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного іноземного правопорядку.

Імміграція (лат. immigro – вселяюся, в'їжджаю) – в’їзд до країни на постійне проживання.

Імплемента́ція (лат. impleo – «наповнюю», «виконую») – процес входження норм міжнародного права в національне законодавство.

Імунітет держави – принцип міжнародного права, що витікає з державного суверенітету і означає певні виключення з міжнародно-правових зобов’язань.

Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

Інсуре́кція (лат. insurrectio, від insurgo – повстаю) – збройне повстання проти державної влади.

Каботаж – судноплавство між портами однієї країни. Розрізняють великий каботаж – перевезення вантажів і пасажир

Клаузула (лат. clausula – закінчення) – особливе положення в міжнародному договорі.

Колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

Комюніке (фр. communiqué, від лат. communico – повідомляю) – офіційне повідомлення про події міжнародного характеру

Концесія – 1) договір про передання в експлуатацію іноземній юридичній або фізичній особі на певний період природних багатств, що належать державі, а також підприємств, господарських об’єктів; 2) підприємство, засноване на базі такого договору.

Меморандум – дипломатичний документ відповідної держави, в якому докладно викладається фактичний бік міжнародного питання, робиться аналіз тих або інших положень, наводяться обґрунтування позиції держави.

Міграція – переміщення населення між населеними пунктами, пов’язане зі зміною постійного місця проживання

Міжнародний договір України - чинний міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України.

Мораторій – відкладення на певний строк виконання державою своїх міжнародноправових зобов’язань

Нота – документ дипломатичної переписки; офіційне дипломатичне звернення уряду однієї держави до уряду другої.

Нотифікація (лат. notificare – сповіщаю, роблю відомим) – офіційне повідомлення міністерством зовнішніх справ, дипломатичним (консульським) представництвом, міжнародною організацією або її посадовою особою шляхом направлення ноти або іншого документа, в якому викладається точка зору держави з певного питання, повідомляється про будь-які політичні або правові факти чи події.

- об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

Обхід закону - застосування до правовідносин з іноземним елементом права іншого, ніж право, передбачене відповідним законодавством

Правова кваліфікація - визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Приватно-правові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб’єктами яких є фізичні та юридичні особи;

Ратифікаційна грамота (лат. ratificatio від ratus – вирішений, затверджений + facere – робити) – документ, що підтверджує ратифікацію міжнародного договору відповідним органом держави (парламентом).

Репарація (від лат. reparatio – відновлення, відбудова) – форма міжнародно-правової відповідальності за шкоду, що заподіяна суб’єкту міжнародного права в результаті міжнародного правопорушення.

Репатріація (від лат. repatriate – повернення на батьківщину) – повернення в країну громадянства, постійного проживання або походження тих осіб, які опинилися через певні обставини на території інших держав.

Репресалії (від лат. repressalial – утримувати, зупиняти) – правомірні примусові дії держави, спрямовані на відновлення своїх прав, що порушені іншою державою, але без застосування сили або погрози її застосування.

Реституція (лат. restitutio – відновлення) – повернення майна, неправомірно захопленого та вивезеного однією із воюючих держав із території іншої держави, що є воєнним противником.

Реторсія (лат. retosio – зустрічна дія) – правомірні примусові дії держави, що здійснюються у відповідь на недружній акт іншої держави, наприклад, що піддав дискримінації фізичних або юридичних осіб першої держави.

Рецепція (від лат. receptio – прийняття) – це текстуальне повторення нормотворчим органом держави змісту міжнародно-правової норми в статті нормативно-правового акта. Звернення до рецепції може мати різні мотиви: від бажання повторити вдале формулювання статті міжнародно-правового акта до прагнення продемонструвати щонайповніше дотримання прийнятого міжнародного зобов’язання.

Сатисфакція (від лат. satisfactio – задоволення) – форма міжнародно-правової відповідальності, на підставі якої держава-порушник надає задоволення державі, що постраждала.

Сегрегація (від лат. segregatio – відділення) – політика відокремленого проживання різних рас, етносів або каст та практика створення резервацій, гетто та ін.

Статус-кво (лат. status quo) – становище в будь-якій сфері міжнародних відносин або у взаєминах держав, що існувало в будь-який час у минулому

Субституція (від лат. substituo – ставлю замість, передаю взамін) – форма міжнародноправової відповідальності держав (різновид реституції), що представляє собою заміну неправомірно знищеного або ушкодженого майна, будівель, транспортних засобів, художніх цінностей, особистого майна тощо

Табула раса (лат. tabula rasa – вискоблена (чиста) дошка) – концепція, на підставі якої держава-правонаступник не обтяжена жодними зобов’язаннями свого попередника перед іншими державами

Територіальні води – морський 12-мильний пояс, що прилягає до узбережжя чи внутрішніх вод держави. У першому випадку відстань відраховується від лінії найбільшого відпливу. Зовнішні межі територіальних вод вважаються державним кордоном на морі.

Трансфер (від лат. transfero – переношую, переміщаю) – обмін населенням між державами на основі міжнародного договору, автоматична зміна громадянства. - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

Цесія (від лат. cessiō – уступка, передача) – передача території однієї держави іншій державі за згодою між ними